День водіїв великовантажних автомобілів 2025: надаємо голос водіям вантажівок
22 січня 2025 року відзначається День водіїв великовантажних автомобілів. Цей день, започаткований компанією NN1 Personnel (рекрутинговою агенцією та постачальником водіїв вантажівок у логістичній галузі), покликаний вшанувати водіїв та їхній внесок у розвиток економіки й суспільства.
Без водіїв вантажівок, які часто стикаються з різними труднощами у своїй роботі (зокрема, розлукою з рідними та домом, тривалим робочим днем і поїздками в екстремальних погодних умовах), ми б залишилися без необхідних товарів та звичних зручностей. Вони справді були героями як протягом останніх кількох років, так і до цього — пандемія стала лише одним із прикладів цього.
Як саме ви відсвяткуєте цей день — вирішувати вам. Компанія NN1 Personnel радить проявити доброту, наприклад, запропонувавши водіям гарячий напій або просто поспілкувавшись із ними.
У SNAP ми завжди прагнемо надати слово водіям вантажівок. І саме це ми робимо з нагоди цьогорічного Дня водіїв великовантажних автомобілів. У відповідь на нещодавній допис на нашій сторінці у Facebook, у якому йшлося про нестачу водіїв та про те, як заохотити молодь долучатися до цієї галузі, ми вирішили опублікувати кілька коментарів від водіїв, які розповідають про їхній реальний досвід — від викликів, з якими вони стикаються, до того, що їм подобається у їхній роботі.
Баланс між роботою та особистим життям
Однією з головних тем для обговорення серед водіїв є те, як ця робота впливає на їхнє особисте життя: наприклад, неможливість бути поруч у важливі моменти, необхідність спати в кабіні, а також те, що зароблені гроші не вартують тих жертв, на які їм доводиться йти.
«Робота водієм вантажівки завжди супроводжувалася низькою зарплатою, довгим робочим днем і майже повним відсутністю соціального життя. Сучасна молодь не буде миритися з таким безглуздим графіком, адже у більшості з них є життя поза роботою».
«Я б не радив цим займатися, якщо це не у вас в крові. Це не звичайна робота — це спосіб життя. Ви повинні розуміти, на що йдете. Тут немає чіткого початку та кінця робочого дня, як на заводі. Все залежить від специфіки роботи. Від вас очікують 15-годинних змін і ночівлі в кабіні, якщо цього вимагає робота — і до біса ваше сімейне життя».
«Працювати в середньому 70 годин на тиждень за 50 тисяч фунтів на рік — це вже просто не варто. Мінімальна зарплата швидко наздоганяє середню зарплату водія вантажівки, тож я просто буду працювати понаднормово на заводі за такі ж гроші і зможу бачитися з дружиною щовечора».
«Працювати по 60–65 годин на тиждень, 3–4 ночі поспіль, без жодного соціального життя — за ті гроші, що ти заробляєш, можна й у «Aldi» полиці розкладати й мати нормальне життя. Нові водії, які тільки починають працювати, не хочуть стільки годин і нічних змін за ті копійки, що ти заробляєш — це факт. Тож коли компанії почнуть платити водіям більше, вони й почнуть їх наймати».
«Скільки з тих, хто почав працювати разом зі мною, залишилися в цій галузі? Скільки дружин втомилися від того, що не бачили своїх чоловіків? Скільки водіїв втомилися від того, що не бачили своїх дружин і дітей?»
«Чому молоді водії мали б йти в цю галузь? Довгі робочі години, низька зарплата — вони можуть заробляти більше і вести більш активне соціальне життя, якщо підуть навчатися на іншу спеціальність. На жаль, для мене вже запізно».
Статистичні дані підтверджують ці відгуки. Наприклад, було встановлено, що водії вантажівок працюють у середньому 48 годин на тиждень — порівняно з 37,5 годинами для всіх працівників, це на цілих 28 % більше. Тому не дивно, що лише третина водіїв вважала, що їхні роботодавці підтримують баланс між їхнім професійним та особистим життям. Також не дивно, що така значна кількість людей покинула цю галузь, зокрема 67,21% осіб віком до 30 років, які залишили роботу протягом року після початку пандемії.
Життя після роботи водієм вантажівки
Деякі з тих, хто залишив коментарі, залишили цю галузь і перейшли на інші посади, які приносять їм більше задоволення.
«На заводі, де я обробляю деталі, платять більше… і я точно знаю, коли йду на роботу і коли повертаюся додому, тож вибір очевидний».
«Мої водійські права та сертифікат CPC просто лежать у моєму гаманці. Починайте вже навчати людей керувати автомобілями».
«Анітрохи не шкодую. Посвідчення ще дійсне. Нехай КПК йде собі. Мені вже набридло».
«Я роками працював на першому класі, але вже не повернуся туди, бо на заводі я можу заробляти стільки ж і при цьому мати сімейне життя. Це просто вже не варто того!»
«Повернувся до роботи водієм автобуса, бо там платять більше за годину в тому місці, де я живу. Після 15 років за кермом вантажівки я просто в захваті від восьмигодинних змін. Ти навіть не уявляєш, чого тобі бракує — цього повноцінного часу поза роботою, — поки знову не відчуєш це на собі».
Йдучи по стопах батьків
А для інших це стало приводом згадати приємні спогади про те, як у дитинстві вони їздили з батьками на вантажівках, а також про цінність цього досвіду та про те, як саме він спонукав їх після закінчення навчання приєднатися до цієї галузі.
«Мені здається, що в галузі майже ніхто не замислюється над тим, як виросли ці 21-річні хлопці. Колись вони виїжджали на роботу разом зі своїми батьками на вантажівках. Хлопці у вантажівках розвивали не менше розумових здібностей, просто стежачи за дорожніми знаками».
«Коли дітям заборонили їздити з татами на машині під час канікул, тоді вони й втратили до цього інтерес. Давайте зізнаємося: фінансових стимулів для вступу в армію, чесно кажучи, немає, чи не так?»
«У мене не було жодних шкільних канікул, під час яких я не їздив із батьком на вантажівці».
«Вони досконало знали цю роботу ще до закінчення школи».
«Було чудово поїхати до Бельгії з татом. Я працював у компанії United Carriers на агентство Protem Ltd з графства Кент. Потім перейшов до Marley Extrusions. Тоді, як і зараз, я працюю помічником водія, бо не маю прав — хотів би їх мати, але зір у мене не дуже хороший, тому я займаюся наступним найкращим варіантом — працюю помічником водія. Дуже люблю сидіти за кермом своїх вантажівок».
Захоплення своєю справою
До речі, багато хто не погоджувався з тим, що робота водієм вантажівки не є ідеальною — чи то через заробіток, чи просто через любов до водіння вантажівки.
«Я працюю три вечори на тиждень, отримуючи базову зарплату в розмірі 45 тисяч фунтів на рік. Покажіть мені іншу роботу, на яку я міг би влаштуватися після двотижневого навчання і яка б так платила!»
«Я працюю на танкерах уже майже 49 років, і навіть у свої 74 роки продовжую виходити на роботу у вихідні та раз на тиждень залишаюся на ніч у морі. І можу вас запевнити: у цій галузі бракує хороших фахівців. Багато хороших людей пішли з життя передчасно. Якби я міг, то без сумніву зробив би все це знову».
«Це така професія, яка або подобається, або ні. Мені вона подобалася протягом багатьох років, і я бував у відрядженнях по 4–6 тижнів. Багато що залежить від того, в яку компанію ти влаштовуєшся. Я пропрацював у своїй 32 роки».
«Здав іспит на водія вантажівки у 19 років. Вже майже три роки мандрую — мені це дуже подобається».
«50 % водіїв не хотіли бути далеко від дому, і ніхто не хотів їздити у вихідні. Майже всі мені казали: «Ти пропустив найкращі роки, синку, знайди собі іншу роботу». Правда була в тому, що гроші були непогані, якщо ти працював багато годин, і якщо ти був там заради грошей, то міг добре заробляти. Якщо ти хотів легкого життя в найкращих вантажівках, багато відпочинку та турботи від своєї фірми, то ти обрав не ту роботу».
«Я завжди працював понад 60 годин на тиждень, і це забезпечувало мені гарне, безтурботне життя, а головне — поруч зі мною була чудова, розуміюча та сильна жінка. І так, я зробив би це знову».
Вшанування водіїв вантажівок у День водіїв великовантажних автомобілів
З усіх цих коментарів стає зрозуміло, що, хоча водії вантажівок, безперечно, стикаються з труднощами, у цій роботі є чимало привабливого, і для декого це професія, якою вони із задоволенням займаються все життя — тож цілком логічно, що приблизно половина водіїв відчуває задоволення від своєї роботи.
Ми вважаємо, що надзвичайно важливо, щоб усі усвідомлювали, скільки водії вантажівок роблять для нас. На жаль, деякі водії зазначають, що відчувають значний брак поваги. Так не повинно бути — їхню працю слід цінувати, адже саме завдяки їй ми отримуємо все найнеобхідніше для життя. Як сказав один із водіїв:
«Автомагістралі, можливо, і є артеріями країни, але вантажівки — це наша кров. Без них у нас не було б ні продуктів харчування, ні, тим більше, інших товарів».
Тож у цей День водіїв великовантажних автомобілів — та й у будь-який інший день — ми просимо всіх висловити вдячність тим, хто працює на дорогах заради нас. Водії вантажівок заслуговують на похвалу, повагу та багато іншого.
